Колір мережевої машини може бути більш реалістичним, ніж аналогова камера. Сигнал яскравості і сигнал кольоровості в аналоговому відеосигналі займають одну смугу частот. Коли чіп захоплення відео використовується для гребінчастої фільтрації (поділ яскравих кольорів), важко розділити кольори. Повне розділення сигналів інтенсивності та яскравості призводить до появи строкатих плям і проникнення кольору на знімку. Цифрові камери високої чіткості не мають цієї проблеми. Кольори більш реалістичні, більш багатошарові, а насиченість зображення краща.
Режим сканування зображення, прийнятий мережевою машиною високої чіткості, є прогресивним скануванням, і кожен кадр зображення безперервно сканується рядок за рядком електронним променем. У режимі сканування традиційних аналогових камер використовується чересстрокове сканування, а частота рядкового сканування вдвічі нижча за частоту прогресивної розгортки. Завдяки своєму принципу роботи чересстрокове сканування має багато недоліків у додатках, таких як мерехтіння між рядками, паралельність або нерівність вертикальних країв та інші небажані ефекти, що призводить до зниження загальної чіткості відео.
Вертикальна роздільна здатність традиційної аналогової кольорової камери становить 625 рядків у системі PAL, 575 рядків після видалення, а найвища — близько 540 рядків, що є поточним обмеженням, тоді як мінімум цифрових камер високої чіткості може досягати більше ніж 800 рядків, а з точки зору роздільної здатності, найвища роздільна здатність традиційних аналогових камер може досягати приблизно D1 або 4CIF, що становить приблизно (400 000 пікселів), тоді як цифрові камери не мають цього обмеження і можуть досягати мегапікселів або навіть десятків мільйонів пікселів. Ефективність наочності зовсім інша.
Вихідна роздільна здатність традиційної імітаційної камери невисока. Крім того, на нього впливають пошкодження відео, такі як повторне АЦП, перешкоди електромагнітної передачі, чергування, синтез і деінтерлейс зображення D1, і воно вже дуже розмито, коли досягає людського ока. Тому, будь то D1 чи 4CIF тощо, це лише теоретичне значення. У практичному застосуванні наочність не відповідає теоретичному рівню. Цифрові камери використовують цифрову передачу сигналу, яка перетворює оптичні сигнали в цифрові, а потім стискає зображення та обробляє DSP. Нарешті, цифрове стиснене відео виводиться через мережу. Цифровий фотоапарат стійкий до електромагнітних перешкод, прогресивної розгортки та роздільної здатності зображення. З точки зору швидкості, усі вони мають переваги, з якими не можуть зрівнятися традиційні аналогові камери.
